Хоміч Максим Ігорович
Максим Хоміч
Максим народився в 27 лютого 1995 року в сім’ї Ірини та Ігоря Хомічів у селі Дорошенкове Долинського району на Кіровоградщині. Батьки були звичайними робітниками.
З 2001 по 2010 рік навчався в Маловодянській загальноосвітній школі.
Вчителька Ірина Негрун згадує про Максима, як про дуже наполегливого хлопця: «В ньому відчувався чоловічий характер. Він ставив мету і вперто досягав її. Цим він вирізнявся з поміж інших дітей».
Після закінчення школи вступив до Криворізького автотранспортного фахового коледжу. Навчався там з 2010 по 2014 роки, здобув спеціальність технік-технолог (механік). Повернувся додому і працював охоронцем.
В жовтні 2016 року Максима призвали на строкову службу. Спочатку він проходив навчання в навчальному центрі «Десна». Потім його перевели до військової частини, що базувалася в Одесі. 6 вересня 2017 року він підписав контракт на посаду стрільця взводу охорони. Залучався до бойових дій під час проведення Антитерористичної операції. Звільнився 19 березня 2018 року по закінченні строку контракта. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції», медалями: «Учасник АТО», «Учасник бойових дій», «Ветеран війни».
Після демобілізації поїхав працювати за кордон, в Чехію. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення - повернувся додому. Не зміг залишатися в безпечній країні, коли в його країні йде війна. Відразу записався до територіальної оборони, яка чергувала на блокпостах, будувала укріплення, тощо.
14 квітня 2023 року хлопця мобілізували до 14-ї бригади Національної гвардії України «Червона Калина».
Захищати Батьківщину йому довелося на Запорізькому напрямку, служив старшим солдатом, оператором-навідником БТР.
Загинув Максим Хоміч під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове 20 жовтня 2023 року.
В селі Маловодяному вулиці на якій проживав Максим, присвоєно його ім’я. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
