На берегах Інгулу

На берегах Інгулу

Наші предки вважали себе нащадками Сонця, яке їх створило і яке дає життя усьому на землі. Культ поклоніння сонцю відомий на наших землях ще тисячі років тому. Найстаріші храми, святилища та обсерваторії знаходили по всій території України. Ось і у Долинському степу під безмежною блакиттю небесного склепіння чітко вирізняються заокруглені обриси кам’яних глиб. Це Лаврівське святилище – унікальна пам’ятка археології періоду енеоліту, що датується кінцем IV - початком III тисячоліття до нашої ери. Про її давність засвідчує кам’яний панцир-огорожа, котрим вона обнесена ще в давні часи. Ймовірно древня споруда використовувалась як культовий об’єкт, як святилище і було пов’язане із вшануванням небесних світил.

Наразі з розвитком нових технологій науковці доводять, що такі місцини наші пращури вибирали невипадково. Існує вірогідність, що святилище створене на місці геологічних розломів, де на поверхню виходить енергія земної кори. Лаврівське святилище відзначається особливою енергетикою. Це місце надихає, може дати здоров’я, тут відчувається неймовірний приплив сили і бадьорості.

Пройшовши зовсім недалеко, можемо помилуватися красою старого Інгулу, який низиною тече через село Лаврівка. З висоти пташиного польоту видно, як поблизу берега, неначе ластівки поприліплювали свої гнізда, видніються будинки місцевих жителів села. Правий берег річки пологий, а лівий високий і крутий, на ньому ціла камениста гряда з високих скель. Деякі скелі мають химерний вигляд, ніби міфічний герой-силач порозколював їх на каміння та виклав з них різні чудернацькі фігури.

Про старий Інгул існує чимало легенд та оповідок. Одна така легенда відноситься ще за часів царя Петра I. На той час Інгул був глибокий, з невеликими порогами, такий, що на ньому могли ходити невеликі кораблі. І якось після чергового збору податків чи то після захоплення чиєїсь казни, службові люди при перетині невеликого порогу, втратили корабель із царськими грошима. Так десь він і лежить той скарб. Але це може бути тільки легендою, та якщо придивитися, то можемо бачити залишки тих перекатів, які згадуються в легенді, вище за селом Лаврівка. Але щоб відвадити скарбошукачів, на цей випадок є рибальські байки, які теж розповідають нам про цікаві речі. Одні рибалки розповідають про сомів, які облюбували місця під вербами та скалами. Що ті соми, від свого віку, мають дуже великі розміри. І застерігали любителів порибалити не занурюватися надто глибоко в тих місцях, бо соми вкрадуть. А на правдивість таких байок у самому селі було підтвердження. Поблизу автобусної зупинки не так давно стояв величезний ятір (рибалки знають, що це знаряддя для лову риби під водою), який наводить на роздуми про розміри рибин, які в нього попадали. Отож, хто хотів би знайти легендарні скарби, нехай спробує, але не забуває про їхніх підводних охоронців. А правда це чи вигадки можливо впізнати тільки через відвідування тих місць. Ласкаво просимо до села Лаврівка, порибалити, помандрувати цікавими місцями та помилуватися чудовими краєвидами, які знаходяться по обидва береги старого Інгулу.

Місце знаходження: околиця села Лаврівка,

Долинська міська територіальна громада,

Кропивницький район,

Кіровоградська область, 28504

 48°11′46″ пн. ш. 32°31′11″ сх. д.