ЛЕЙКОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ: ОЦІНЮЄМО РИЗИКИ
ЛЕЙКОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ: ОЦІНЮЄМО РИЗИКИ
Щороку ветеринарні спеціалісти проводять весняні масові ветеринарні обробки тварин, що належать особистим селянським господарствам. До таких обробок, зокрема, належить і відбір зразків крові від великої рогатої худоби (далі – ВРХ) для дослідження на лейкоз. Дослідження на лейкоз у господарствах різних форм власності, що утримують велику рогату худобу, проводять, як правило, у першому кварталі року (за умови благополуччя господарства).
Лейкоз великої рогатої худоби – це повільна інфекційна хвороба пухлинної природи, основна ознака якої – злоякісне розростання клітин кровотворних органів з порушенням їхнього дозрівання, у результаті чого відбувається дифузійна інфільтрація органів цими клітинами, з'являються пухлини.
Лейкоз досить небезпечна хвороба, якою хворіють 29 видів тварин, реєструється у 15 видів домашніх і диких птахів.
Нині хворобу діагностують у ряді країн Європи, Америки, Африки, при цьому вчені відмічають тенденцію до зростання захворюваності серед овець.
Економічні збитки від лейкозу суттєві і складаються з недоодержання молока і приплоду через вибракування і забій тварин, утилізації лейкозних туш, здачі на м'ясо племінного молодняку від хворих корів, витрат на проведення комплексу заходів тощо.
Збудником хвороби є онкогенний вірус. Ряд науковців довели спорідненість вірусів лейкозу тварин та лейкозу людини. Опублікування серій робіт з даної тематики показали актуальність і надважливість діагностики та профілактики лейкозу ВРХ. До вірусу лейкозу ВРХ сприйнятливі велика рогата худоба незалежно від породи, віку й продуктивності, а також вівці, кози, кролі, свині та менш сприйнятливі коні, коти, собаки, морські свинки, миші.
Джерелом збудника інфекції є заражені вірусом лейкозу тварини на всіх стадіях інфекційного процесу. Вірус виділяється з організму заражених тварин з кров'ю, молоком, слиною, іншими секретами й екскретами, що містять лімфоцити, які є активними факторами його передачі.
Збудник лейкозу передається при порушенні правил асептики та антисептики під час проведення різного роду маніпуляцій, осіменінні спермою, яка містить клітини крові, контактним шляхом, доїнні інфікованих та здорових тварин одним доїльним апаратом тощо. Не виключена можливість перезараження тварин певними кровососними комахами та внутріутробно.
Діагноз на захворювання встановлюється виключно за результатами лабораторних досліджень проб крові, молока, молозива, патологічного матеріалу.
ВРХ досліджують починаючи з 6-ти місячного віку один раз на рік за умови, що господарство, населений пункт благополучні щодо лейкозу п’ять і більше років.
Господарство, у якому лабораторно підтверджено захворювання, оголошують неблагополучним щодо лейкозу та встановлюють карантинні обмеження. При цьому:
молоко корів неблагополучних на лейкоз присадибних господарств громадян використовується лише після знезараження в межах цього господарства.
Забороняється:
випасати хворих на лейкоз тварин разом із здоровими в загальних стадах;
реалізовувати тварин з племінною та користувальною метою;
проводити повторні дослідження хворих тварин, крім проведення арбітражного дослідження в Інституті з лабораторної діагностики;
використовувати бугаїв-плідників для парування корів і телиць;
перегруповувати тварин без відому спеціалістів державних установ ветеринарної медицини;
доїти одним доїльним апаратом корів, заражених та вільних від вірусу лейкозу ВРХ;
використовувати одне родильне приміщення для хворих на лейкоз та здорових корів;
використовувати молозиво хворих на лейкоз корів для напування телят, отриманих від здорових корів;
використовувати хворих на лейкоз телиць для відтворення стада.
Задля забезпечення стабільного епізоотичного благополуччя господарства щодо лейкозу тварин потрібно дотримуватись встановлених вимог законодавства України з питань ветеринарної медицини, зокрема Інструкції з профілактики та оздоровлення великої рогатої худоби від лейкозу, затвердженої наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 21 грудня 2007 року № 21 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за № 12/14703, а саме:
проведення чіткого обліку тварин, їх ідентифікація та реєстрація згідно вимог законодавства;
дотримання ветеринарно-санітарних правил утримання тварин та вимог до їх переміщення;
своєчасна діагностика хвороби;
дотримання асептики і антисептики при будь-яких маніпуляціях (нумерація, взяття крові, вакцинація, алергічні дослідження, лікування тощо);
чітке знання епізоотичної ситуації в кожному стаді та території походження тварин, які вводяться в стадо;
негайне виведення зі стад (ферм) інфікованих вірусом лейкозу тварин та їх ізоляція з наступним забоєм;
проведення ретельної дезінфекції тваринницьких приміщень та обладнання після кожного дослідження тварин та ізоляції вірусоносіїв.
Щоб уберегти себе та свою родину від хвороб, спільних для людей і тварин, а також попередити зараження домашніх тварин, Кропивницьке районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області закликає населення не купувати на стихійних ринках молоко та молочну продукцію домашнього виробництва без супровідних ветеринарних документів та таку, що не була піддана ветеринарно-санітарній експертизі.
Світлана Толмач – головний спеціаліст відділу
безпечності харчових продуктів та
ветеринарної медицини Кропивницького
районного управління Головного управління
Держпродспоживслужби в Кіровоградській області
